Через три роки після виходу альбому MOZAЇKA гурт ONUKA випускає KOLIR — третій повноформатний альбом. У KOLIR увійшли десять треків, три з яких вже добре знайомі слухачам: ліричний та інтимний сингл СЕАНС, присвячений страхам; сміливий енергійний трек XASHI з потужним соціальним меседжем і сучасна веснянка ZENIT. Більша частина композицій в новому альбомі була створена у 2020—2021 роках, під час пандемії.
KOLIR відкриває новий етап в дискографії бенду. Це найінтимніший і найвідвертіший альбом, багато в чому навіяний подіями з особистого життя лідерки гурту Нати Жижченко: у 2020 році Ната та саунд-продюсер ONUKA Євген Філатов уперше стали батьками.
Ната Жижченко:
«У музичному сенсі цей альбом — симбіоз між першою, класичною платівкою ONUKA і більш електронним релізом VIDLIK. Мені здається, цей альбом дійсно здобув колір. Він звучить так, як я “звучу” й відчуваю себе зараз: іноді буваю жорсткою, бойовою, а іноді — ніжною мамою, яка співає колискову. У новому альбомі немає треків ні про пандемію, ні про війну, ні про екологію — про це ми вже багато сказали своєю музикою. Локдаун дав можливість більше зосередитися на своєму внутрішньому світі й писати про особисте».
KOLIR — альбом-відкриття, альбом-прецедент: у ньому багато того, що гурт зробив уперше. Так, уперше за восьмирічну історію ONUKA записано дует: композиція UYAVY була створена спільно з гуртом «ДахаБраха». Колаборація двох головних етно-груп у країні — велика подія і задоволення для шанувальників. Перша взаємодія гуртів ONUKA і «ДахаБраха» сталася у 2019 році в рамках співпраці з брендом «Моршинська», тоді ж виникла й ідея про повноцінний дует. UYAVY — динамічний, наповнений дикою енергією трек, у якому поєдналися самобутній колорит групи «ДахаБраха» і майже танцювальне звучання ONUKA.
Ната Жижченко про дует з гуртом «ДахаБраха»:
«Чесно кажучи, я не дуже люблю дуети як такі. Мені подобається, коли артист працює у своєму ключі, а в дуеті часто хтось втрачає ідентичність. Але наш трек з гуртом “ДахаБраха” мені дуже подобається. Марко співає про буденність життя, дівчата — про нещасну любов, а мій меседж — про світ, у якому немає бід. Все йде по колу, і які б не були проблеми, все одно завтра настане новий день».
Ще один сюрприз — композиція SON. Вона була написана братом Нати, музикантом Олександром Жижченко, двадцять років тому. А тепер ONUKA записав її в супроводі народних інструментів, які надали ліричному треку масштабного і разом з тим тонкого звучання.
У новому альбомі немало соціальних меседжів, без яких неможливо уявити творчість ONUKA. Так, трек Guma присвячено байдужості суспільства до людей з обмеженими можливостями. Цією композицією, в основу якої ліг записаний для людей, позбавлених зору, звук входу в метрополітен на станції метро «Славутич» у Києві, ONUKA хоче продемонструвати незахищеність даної верстви населення в нашій країні. «Не чую, не бачу, не говорю» — три дії в лейтмотиві GUMA повністю описують реалії, у яких ми живемо: сповнені байдужості, неуважності й апатії. Особливо вони стосуються людей з обмеженими можливостями, які більше, ніж інші, страждають від цієї індиферентності.
«Навіть не знаю, що гірше: байдужість чи характерна для нашого часу фейсбучна залученість в усе, яка насправді досить фейкова. У кожного з нас стільки проблем, що залучатися по-справжньому, відчувати глибоку емпатію складно. Немає жодної сім’ї в Україні, яка б не зіткнулася з хворобою, горем і яка б не постраждала від війни. Я впевнена, допомагати іншим і бути небайдужим — на це потрібна велика відвага».
За словами Нати Жижченко, її улюблений трек в альбомі — TY. Текст Ната написала відразу після народження сина, ну а історія створення музики — майже етнографічний детектив.
«Торік мені в руки потрапили десять цілком реальних старовинних українських свищиків віком понад століття — дитячих музичних інструментів, зроблених з глини, — розповідає Ната. — За пропозицією Музею історії Києва я озвучила їх для тематичної виставки. Цікаво, що, попри вид і поважний вік, п’ять з них заграли дуже чисто і ясно. Але на цьому історія не закінчилася. На одному зі свистків якимось дивом вдалося зіграти мелодію, яка, вже з акомпанементом, нагадала мені твори Тараса Петриненка — музиканта, якого я безмежно ціную і поважаю, артиста, чия музика супроводжувала мене в дитинстві на ескалаторах Київського метрополітену. І ось цій мелодії з відлунням естради 80-х ми з Женею спробували надати сучасну форму.
Поєднання цих трьох елементів — естради минулого століття, свистків позаминулого і стимпанкового звучання такого інструмента, як QСhord, — і для мене, і для Жені стало реальним іспитом, який хотілося здати. Зрештою це буде єдиний трек, на якому можна почути музичну іграшку, втрачену кимось давно на території Київської області і знайдену в наші дні».
Фінал альбому — яскрава точка, яка також стане сюрпризом для слухачів. Сингл з майже містичною та дуже особистою назвою «23.42» — колискова, яка у виконанні Нати звучить ніжно, відверто, майже як визнання. Багато хто з нас не раз чув традиційну українську колискову «Ой ходить сон коло вікон», але в інтерпретації Нати ця народна пісня представлена несподівано сучасно.
«“Ой ходить сон коло вікон” — моя улюблена колискова. Нещодавно я записала її в електронній лоу-фай-версії. Як акомпанемент там звучить мій улюблений старенький омнікорд. Ми подумали, що буде логічним закрити цей альбом саме колисковою, яка фактично стала саундтреком мого року. Для мене це символічно».
На обкладинці альбому Ната зображена у прикрасах від дизайнера з Лондона Гі Бултовські, який створює свої оригінальні вироби з переробленого пластику. Намиста Нати виготовлені з розплавленого одноразового посуду. Для артистки, відомої своєю активною соціальною позицією, це можливість вкотре нагадати про необхідність усвідомленого ставлення до навколишнього світу.
