В эту субботу, 22 февраля, стало известно, кто из финалистов национального отбора представит Украину на международном песенном конкурсе Евровидение-2020. Победитель определялся в три этапа путем зрительского голосования и оценок жюри, в которое входили Андрей Данилко, Тина Кароль и Виталий Дроздов. После двух полуфиналов угадать имя будущего победителя из числа финалистов было очень трудно, так как все артисты проявили себя достойно. Однако третий эфир определил всё: Украину в 2020 году в Роттердаме будет представлять группа Go_A с песней "Solovey".
В состав группы Go_A входят: Тарас Шевченко (мультиинструменталист), Екатерина Павленко (вокал), Иван Григоряк (гитара), Игорь Диденчук (сопилка). Все они представители разных регионов Украины. Коллектив был основан Тарасом Шевченко в 2012 году, объединив украинский этнический вокал, электронную музыку и африканскую перкуссию.
Группа усердно работала над музыкой и образами, что сделало их участниками многих украинских и международных фестивалей (“Koktebel Jazz Fest”, “Країна мрій”, “ГогольFest”, Polyana Music Festival, Kyiv Open Air "Белые ночи vol2" и других).
После выхода сингла "Веснянка" в 2016 году, группа испытала первый всплеск популярности и одержала победу на конкурсе The Best Track in Ukraine. Трек шесть недель подряд держлся на первой строке хит-парада “10 Dance” на радио Kiss FM, в результате чего группа получила премию “Kiss FM: Открытие года”. Дебютным альбомом стала пластинка “#Ідиназвук”, которая вышла в ноябре 2016 года и запустила целый флешмоб среди поклонников группы.
Мы поговорили с основателем и саундпродюсером группы Go_A Тарасом Шевченко о первых эмоциях после победы в Нацотборе, украинской музыке и любви к фанатам и хейтерам.
Когда вы шли на Нацотбор, верили ли вы в свою победу или для вас это была больше возможность поделиться своей музыкой с широкой аудиторией?
Тарас Шевченко: В першу чергу ми йшли на Нацвідбір Євробачення для того, щоб знайти «своїх людей». Ми шукали слухачів, які будуть ходити на наші концерти не тому, що ми модні і трендові, а тому, що їм буде подобатися наша музика. Ми хотіли, щоб більше людей почули український фольклор і зацікавилися ним саме в нашій країні. Якщо говорити про перемогу - спочатку ми не заглядали так далеко. Як то кажуть, кращі речі відбуваються тоді, коли хтось пропонує: «Давайте спробуємо і подивимося, що з цього вийде». Для нас найважливіше - донести своє бачення українського фольклору та культури. І, схоже, щось з цього вийшло!
Мы все видели, как трогательно Катя отреагировала на вердикт жюри и зрителей. Какие эмоции вы испытали? Что сказали друг другу в гримерке? Как вы отпраздновали победу?
Іноді люди кажуть, що словами неможливо передати емоції. Тепер ми всі розуміємо, що це правда! Розуміння, що ми виграли Нацвідбір прийшло, напевно, тільки на наступний день. Ми були виснажені емоційно і фізично, оскільки підготовка відбирала багато сил і часу. Особливо це стосувалося Каті, яка живе не в Києві і була змушена щодня приїжджати з іншого міста. Тому, коли ми прийшли в гримерку після виступу, у нас вже не було ніяких сил і ми просто роз'їхалися по домівках і заснули. Звичайно, нам хочеться відсвяткувати групою нашу перемогу, але, чесно кажучи, поки зовсім немає часу. Але, незважаючи на все, ми шалено раді і вдячні за цей шанс!
Как вы готовились к выступлениям? Кто вам помогает?
При підготовці до перших етапів Нацвідбору ми були самі, без великої команди, менеджерів, піарників, без стилістів і режисерів. Ми робили все самостійно, але потім нам дуже сильно допомогла команда СТБ. Саме вони створили наш номер і ми за це дуже вдячні! Так само, при підготовці безпосередньо до Євробачення, нам надасть підтримку команда UA: Суспільне. Тому, все не так страшно, але треба ще багато працювати.
Кто шил вам такие эффектные костюмы?
Як я вже говорив, ми плідно співпрацювали з командою СТБ, зокрема, з чудовим стилістом Дмитром Курятою. Він з півслова розумів ідеї Каті і всієї команди й майстерно їх реалізовував. Він володіє унікальним творчим баченням і здатністю відчувати тих, з ким працює. Ми й уявити не могли, що хтось зможе настільки точно нас зрозуміти!
Впереди самый важный этап — Евровидение-2020. Вам сейчас страшно или радостно?
Відповім здалеку. Є така легенда, що легендарний американський виконавець Френк Сінатра прославився буквально за один ефір на ТБ і, як то кажуть, на наступний ранок став зіркою. Коли його запитували, як це, раптово прокинутися відомим, він відповідав: «Для вас це - несподіванка. Я ж готувався до цього 10 років ». Те ж саме можна сказати і про гурт Go-A. Ми старанно працювали 7 років і шалено раді можливості, яку нам надали. Ні, нам не страшно, але, безумовно, ми хвилюємося. Коли я побачив, як буде виглядати сцена Євробачення-2020, я відчув дуже сильні, але радісні переживання. В першу чергу тому, що зрозумів, скільки людей побачать наш виступ і почують пісню повністю українською мовою, тому що це безпрецедентний випадок для даного пісенного конкурсу. Ми відчуваємо шалену відповідальність за це. Але ми готові!
Насколько вырос ваш фан-клуб за это время? Как боретесь с хейтерами?
Так, це сталося буквально на наших очах! За два дні кількість наших підписників зросла з 600 осіб до 10 000. Як каже Катя, нам би дуже хотілося проїхати по всій Україні і обійняти кожного, хто повірив у нас! Зараз ми потихеньку намагаємося «розгребти» повідомлення і подякувати всім за підтримку, але поки це займає більше часу, ніж ми очікували. Також дуже приємно отримувати фідбеки з Європи, які стали надходити ще до півфіналу Нацвідбору. Щодо хейтерів - вони будуть завжди. Ми розуміємо, що не можемо сподобатися всім. Наприклад, навіть якщо особисто я слухаю рок-музику, це не означає, що я повинен любити всі рок-гурти. Є люди, яким ми не сподобалися, і це нормально! Є й ті, хто просто хоче написати щось огидне. Можливо їм чогось не вистачає, тому я бажаю, щоб у них в житті все було добре.
Какие эмоции испытываешь лично ты, как основатель группы?
Протягом 7 років дуже багато людей говорили, що ми - неформат, що ми повинні співати англійською мовою або естрадним вокалом, що нам не вистачає модних «фішечок» і т.д. Тому, коли ми перемогли у Нацвідборі, відразу з'явилася думка: «А в чому підступ?». Зараз я зрозумів, що коли починаєш займатися музикою, головне не намагатися бути тим, ким ти не є. Потрібно залишатися собою і не боятися експериментувати. Мені, як засновнику гурту, дуже приємно усвідомлювати, що я недарма витратив свої зусилля і до кінця вірив, що все вийде. Це усвідомлення дає нам сили йти далі і робити все можливе для розвитку української культури. Деякі музиканти зробили для цього вже дуже багато. Наприклад гурт “ДахаБраха” слухають не тільки представники діаспори, а й ті, хто навіть не знає української мови. Нам дуже хочеться досягти чогось подібного. Ми мріємо, щоб український фольклор, музику і культуру знали і любили в усьому світі. І ,насамперед, в нашій країні!
Задавала вопросы: Юля Стомина
