Українське медіа СЛУХ і відеопродакшн KNIFE! Films випустили документальний фільм «Далі» про українок, які через повномасштабне вторгнення росії були вимушені покинути батьківщину. Прем’єра фільму відбулась на YouTube-каналі СЛУХ. Режисер — Артем Григорян, продюсер — Максим Сердюк.
Автори фільму через інтерв’ю з кожною героїнею розповідають про їхній нелегкий шлях і переживання вибору, про життя у нових країнах та бажання повернутися додому. У фільмі можна побачити щирі спогади школярки-відеоблогерки з Маріуполя та її мами; фотографки з Харкова, студентки з Києва, стендаперки Наталі Гаріпової та тренерки з тхеквондо з Черкас.
У середині березня Лариса Загреба зі своєю донькою Альоною виїхали з окупованого Маріуполя до Люксембургу. Після перших днів з вибухами у місті, коли зникли електроенергія, опалення, водопостачання, зв'язок, атмосфера у місті стала тихою і моторошною. Тоді ж Лариса почала вести щоденник, а її донька — відеоблог. Зараз Альона мріє здобути освіту і займатися відеовиробництвом, розвивати українську культуру.
Фотографці Тані Булгаковій разом із родиною ледве вдалося виїхати з Харкова до Амстердама. Від прийняття відповідальності за те, що не зможеш покинути рідних у небезпечному місті, непростої дороги, емоційного знесилення та розпачу, Таня змогла повернутися до творчості та знайти натхнення у новому місті.
Стендаперка Наталя Гаріпова, будучи біженкою з Придністров’я (1992 рік), вже бачила, як росія веде війни і на що здатні російські солдати. Вона пам'ятає знущання, кров, вбивства людей, бо це відбувалося прямо під її вікнами і з її сусідами. Переїхавши з Одеси до Берліна і заручившись підтримкою колег із індустрії (Олени Кравець, Максима Коновала, Діми Савяла, Юри Корогодіна), Наталя почала організовувати благодійні концерти «Доброго вечора! Ми з України» та переосмислила значення стендапу у воєнний час.
Студентці Станіславі Дячук вдалося виїхати з окупованої Київської області до Братислави. Вона пам'ятає відчуття, коли низько над будинком пролітають військові літаки. Перебуваючи у будинку з родиною і розуміючи, що навколо війська рф і можливість виїхати надзвичайно низька, дівчина найбільше боялася побачити смерть батьків. Зараз Станіслава працює асистенткою в університеті, допомагає донатами, спілкується з хлопцями з ЗСУ та чекає на повернення додому.
Тренерку з тхеквондо Анну Тарапату події на сході 2014 року вже раз змусили переїхати з Донецька до Черкас. Тепер вона знову була вимушена виїхати з донькою до Кіпру, черговий раз проявити життєстійкість та відновити улюблену справу в новому місці — тренерську діяльність. Жінка мріє побачити свого чоловіка, з яким одружилася онлайн уже під час воєнних дій, відкрити школу тхеквондо, створити робочі місця для українців, а переселенцям надавати безкоштовне навчання.
Знімальна команда проїхала більше 13 тисяч кілометрів, а зйомки відбувалися в Австрії, Люксембургу, Кіпрі, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Словаччині та Чехії. Загалом команда опрацювала 200 запитів на участь у зйомках.
«Ми поставили перед собою задачу не просто знайти цікавих героїв, а зібрати такі історії, які будуть складатися у цілісний документальний фільм. Ми переглянули понад 200 анкет та відеовізитівок. Це було дуже важко психологічно, адже кожна історія — унікальна, кожен і кожна пройшли через власні проблеми, травми та жахи. Потім ми почали інтегруватися в їхнє життя: довго спілкувалися по телефону та відеозв’язку. Налагодивши дружню комунікацію, ми приїздили до них та проводили декілька днів разом», — розповідає продюсер фільму Максим Сердюк.
Після виходу фільму, на YouTube-каналі СЛУХ впродовж двох тижнів вийде 8 окремих розширених історій (частина з них не увійшла до фільму).
