Відомий режисер-постановник та кліпмейкер Герман Нєнов розповів OREST про те, чи актуальні під час війни художні роботи і якими вони мають бути. Про те, як змінилася художня естетика, а Україна стала світовим трендом.
— Ти займався постановкою зіркових шоу для українських артистів. Як зміняться концертні шоу після війни? Чи будуть вкладати великі кошти зірки, аби тримати високий рівень виступів на концертах?
Зараз першочерговим завданням для всіх нас є перемога у війні. І є певні людські потреби, які будуть в певній послідовності відновлюватись після перемоги. Спочатку буде відновлюватися критична інфраструктура, підійматися економіка, а потім, як наслідок підйому економіки, вже буде відновлюватись шоу-бізнес.
Ми вже зараз бачимо потребу людей у позитивних емоціях, тому індустрія починає оживати у вигляді стихійних концертів. Не погоджуся з тими, хто каже, що концерти не на часі, адже саме на концертах відвідувачі мають можливість виплеснути свою напругу. Але концерти зараз повинні зараз повинні проходити в максимально безпечних місцях. Тобто зараз нема сенсу навіть говорити про великі і повноцінні шоу, наприклад, десь на стадіонах. Зараз людям достатньо артиста, що виходить із одним мікрофоном, і заряджає людей позитивною енергією. Звісно після перемоги обов'язково повернеться культура постановочних шоу, що була в нашій країні довгий час. І артистам потрібно буде конкурувати між собою. За час війни з'являється велика кількість молодих артистів, це буде стимулювати ТОП артистів, буде конкуренція. А конкуренція — це завжди підвищення якості, відповідно з'явиться запит на послуги таких спеціалістів, як режисери шоу, кліпів. Тому я впевнений, що індустрія оживе.
— В суспільстві зараз великий запит на україномовний контент. Наприклад, Алан Бадоєв знімає особистий документальний фільм. Чи плануєш ти знімати не лише візуал, а й соціальні роботи українською мовою?
— З початком війни я чітко визначив для себе, що моя творча місія — створювати красу. Так що навіть соціальні контексти я буду розповідати художньою мовою. Документалістика в чистому вигляді — це абсолютно не моє зараз. Можливо, з моментом мого дорослішання щось і зміниться. Але зараз я хочу і буду говорити зі своїм глядачем тією мовою, якою я вмію краще всього. І це працює. І це знаходить свою аудиторію. Нещодавно я зняв кліп для молодої артистки Ritusya і вже за тиждень ця робота зібрала понад 300 тисяч переглядів на YouTube, вона мала великий резонанс, як у масштабах для починаючого артиста.
На початку війни я пробував створити документальну роботу. Ми навіть оголосили збір матеріалу в соціальних мережах, але коли я почав дивитися матеріал, що приходив нам, я зрозумів, що це взагалі не мій шлях. Так що я буду говорити тою мовою, якою мій глядач мене зрозуміє. Звісно є люди, які вважають, що краса не на часі, це їх право. Але я думаю, що краса і естетика є і будуть завжди. Подивіться, багато відомих у світі дизайнерів, режисерів, кліпмейкерів мають українське коріння. Так що, в принципі, ми вже багато років несемо красоту у світ. Є люди, в яких круто виходить донести їх думку через документальний контекст. Але це не про мене. Можливо, якби я обрав документалістику, це був би швидший та коротший шлях до популярності, але я того не хочу.
— Наскільки змінилися твої гонорари під час війни? Чи знаходять артисти бюджети, аби знімати кліпи, чи багато хто поки перечікує і не вкладає в кліпи?
— Якщо вам зараз хоч одна людина Із креативної індустрії скаже, що у неї не змінився гонорар під час війни, то я впевнений, до неї просто ніхто не звертався. Звісно, гонорари впали, при тому підвищилась собівартість певних процесів. Деякі артисти перечікують, а деякі готові працювати і знімають кліпи. Я зараз роблю точечно деякі проєкти для артистів, з якими ми постійно співпрацювали до війни. Вже десь на третьому тижні я зрозумів: потрібно щось робити. В першу чергу хоча б просто для себе. Комерційні запити почали надходити на четвертий місяць війни приблизно.
Я знаю, що багато артистів вважали мене досить дорогим режиссером. Я часто чув у свою сторону: “Ми би хотіли, щоб ти поставив нам шоу, але зараз ми тебе не потягнемо”. Певною мірою так і було, адже я багато працював, вчився, вдосконалювався, аналізував західні тренди і робив усе, щоб відповідати цьому ціннику.
Зараз уся наша команда працює з суттєвою знижкою від довоєнних гонорарів по всьому департаменту, не тільки по моєму гонорару. Тому певні артисти, які хотіли співпрацювати до війни, але не могли собі цього дозволити — зараз зможуть. Звісно, це не геть безкоштновно. Безкоштновно ми можемо щось створити по запитам, які напряму пов'язані з благодійністю. А так моя особиста команда зараз дуже мотивована створювати красу для нашої країни, щоб показувати світу, що Україна — реально креативна нація. Тому якщо хтось хоче з нами працювати, але боїться — не бійтеся, пишіть. Навіть, якщо зараз у нас не знайдуться точки дотику, то, як мінімум, ми познайомимося, дізнаємося один про одного і, можливо, попрацюємо колись іншим разом. Але боятися писати точно не варто!
— Три роки тому ти випустив кавер на пісню співачки Елка. Чи плануєш ти відновити свою співочу діяльність?
— Я занадто багато знаю про закулісся шоу-бізнесу, щоб займатися співочою діяльністю професійно і для заробітку. Тоді це було для душі. Така чудова і ніжна пісня, я просто відчував кожну її ноту і проживав кожне слово. Але, на жаль, краса пісні не співпала з красою самої артистки та її позиції. Думаю, ні для кого не секрет, що Елка, будучи українкою, мовчить про війну. Так що її пісні я вже точно не переспівуватиму (сміється).
Зараз я активно вдосконалюю свою українську різними способами, коли створювали останній кліп, третину зйомки провів українською. Можливо, для вдосконалення мови, колись і запишу якусь пісню українською, але поки таких цілей собі не ставив.
— Взагалі, які особливості роботи в воєнний період? (комендантська година, ще якісь обмеження?)
Звісно, військове положення впливає на проведення зйомок. Це відображається і в комендантській годині, і в пошуку потрібних матеріалів або тканин, що можуть бути відсутні чи дуже довго доставляються у країну. Більша частина спеціалістів шоу-бізнесу та креативної індустрії на сьогоднішній день покинули Україну. Наприклад, для нашої зйомки для співачки Ritusya, наша make up artist спеціально приїхала із Венгрії, я її вмовив, бо хотів створювати це відео саме з нею! Зараз індустрія знаходиться в напівсонному стані. Але Україна як країна, дала мені дуже багато. І я став тим, ким я міг стати, саме тут, саме з цими артистами. В мене є великі амбіції на західному ринку, і я працюю в цьому напрямку, плануємо розвиватись та розширюватись, але завжди наш головний офіс буде знаходитись в Києві. Ми активно працювали, коли був ковід, ми продовжуємо працювати зараз, даємо місту свою енергію, свої сили, свою віру в нього!
— Як змінилася естетика художніх відео? Якими художніми прийомами в сучасному світі можна донести до глядача весь жах та біль війни?
— Ми можемо спостерігати, що в перші місяці війни була створена величезна кількість саме документального матеріалу. І це було потрібно, бо весь світ повинен був бачити і розуміти, що росія агресор, який вторгся на територію незалежної держави. І якраз тоді ось ця документалістика без художніх прикрас була "на часі". Як я вже казав вище, я теж пробував, але зрозумів, що документалістика — взагалі не мій шлях. Моя місія — творити красу, доносити до глядачів історію через художні образи. І наша перша післявоєнна робота, кліп “Мої міста” якраз і була розказана художньою мовою. У цьому відео багато символізму, багато тонких деталей, які можна зрозуміти тільки після третього чи четвертого перегляду цієї роботи. Мені здається, саме так і потрібно розмовляти з глядачем — різними художніми прийомами, абсолютно різними, але не “прямо в лоб”, бо всі вже і так давно зрозуміли, які жахіття кояться.
— Чим ти надихаєшся у сучасних реаліях? Змінились джерела натхнення?
— В мене ніколи не було конкретного джерела — це могли бути як і роботи моїх колег, так і те, що я бачу навколо себе. Я багато років практикую прийом “двадцять хвилин на саморозвиток”. Намагався кожного дня виділяти двадцять хвилин на те, щоб подивитись відео, концертне шоу, фільм, щось почитати. І особисто вже на третій тиждень війни повернувся до цієї практики. Це був дуже дивний досвід: кожні декілька годин повітряна тривога, навколо жах та вбивства, а ти сидиш в офісі, роздивляєшся стрази, каміння, сукні, аналізуєш актуальні модні тренди. Десь в голові несеться думка: “Та кому це взагалі зараз потрібно?!”, але саме ця практика допомогла мені залишитись в ресурсі та не втратити емоційну рівновагу, бо навіть в такі складні часи я займався улюбленою справою.
Моя життєва філософія: якщо ти щиро любиш те, чим займаєшся, гориш цим усім, робота у тебе буде навіть в самий складний час. Так і сталося. Референси, які я створював під звуками тривог незрозуміло для чого і навіщо, вже через три місяці знайшли себе для втілення у кліпі. А зараз наша команда відкрила два нових напрямки бізнесу, про які я поки не розповідаю. Це буде тема для наступного інтерв’ю, коли ми вже втілимо в життя всю цю історію до визначених масштабів. Ми йдемо вперед, зціпивши зуби.
— Як ти вважаєш, що саме зміниться в художній естетиці українського мистецтва після перемоги в музиці, в фільмах, в моді?
— Україна сьогодні — це вже тренд. Подивіться навіть на останнє “Євробачення”, яке є зрізом певних тенденцій. Колірні рішення багатьох артистів — жовто сині. У колаборації Dior з українською художницею фігурували наші квіти, які використовуються в українських народних стилях. Balenciaga створили світшот із українськими елементами. Багато топових зірок надихаються українською стилістикою. Блогери використовують нашу автентику.
Так що при всій катастрофі та трагічності, того, що коїться, зараз ми отримуємо великий іміджевий депозит, який важливо не втратити. Сьогодні вже кожна людина в світі знає, що Україна — самобутня та самодостатня країна з багатою культурою та найголовніше — із гарною естетикою. І усім працівникам культурної індустрії важливо це підтримувати у мистецтві, а не йти у таке собі тупе заробляння грошей.
Мене засмучують деякі бренди, які роблять все це досить “шароварно”. Якщо ви вже створюєте колекції, присвячені Україні, робіть це креативно! А не просто шийте синій верх, жовтий низ та ще й так, що нитки стирчать. Ось таке я не люблю. Я завжди за якість. В наших роботах ми намагаємося досягти максимальної якості, що можлива в тих обставинах, в яких ми працюємо. Показати, що Україна може бути модною. Що Україна може бути найсучаснішою. Ми пішли від цього кліше і шароварного розуміння України, яке роками насаджувалося. Шароварні вишиванки, величезні вінки зі штучних квітів… Тоді всі скептично ставилися до українського національного костюма. Але подивіться, наскільки зараз усі поглибилися, якою стала краса української автентики, як можна красиво розкривати тему вінків чи вишиванок, це ціле мистецтво! Україна — це не запилений костюм із костюмерки драмтеатру та вінок із штучних напівцвинтарних квітів, на жінці з третім розміром грудей та з вульгарним макіяжем, як це багато років транслювалося на пострадянському просторі! Ми інші! Ми модні! У нас є все, щоб стати законодавцями моди у світовому контексті. Головне — робити все якісно. І зараз відкриваються величезні світові перспективи. Усі вже давно розуміють, що наші спеціалісти зі сфери обслуговування — та хто завгодно, манікюрниці, колористи, стоматологи та інші люди із різних сфер — фахівці набагато вищого рівня, ніж у Європі. Дуже хочеться, щоб Україна почала створювати та рухати свої наративи у світовий культурний код і світову креативну індустрію!
Фото: Олександр Порубаймих
